На український бізнес чекають великі зміни – податкова реформа, РРО, кешбек та низка інших ініціатив, які не завжди викликають у бізнесменів задоволення. Про сприйняття податкових ініціатив уряду, тенденції оподаткування, офшори, кредити для бізнесу та «цигаркову війну» розповіла Олена Макеєва, голова ради директорів аудиторської фірми «Аксьонова та партнери», ексзаступник міністра фінансів України у 2015-2016 роках.

– Численні податкові ініціативи нового уряду у багнети сприйнято малим, середнім та великим бізнесом в Україні. Свого часу, будучи заступником міністра фінансів в уряді Яценюка, ви вже намагалися реалізувати щось подібне. Тоді не склалося. Як думаєте, чи вийде у нинішнього уряду змінити податкову систему, наскільки сильно сьогоднішня ситуація відрізняється від 2015 року?

– Цікавий парадокс. З одного боку, ми чекаємо на кардинальні зміни, а з іншого боку,- тримаємося за існуючий статус-кво. Так було у 2015, нічого не змінилося і сьогодні. На жаль, мусимо констатувати брак довіри до влади та держаних інституцій. Як кажуть, за відсутності довіри, будь-які закони втрачають силу. Це частково пояснює завелику частку тіньового бізнесу в нашій країні.

Не зайвим буде нагадати, що в 2015 році ми пропонували комплексну реформу: ввести пласку ставку 18% по всіх податках (flat rate), прибрати будь-які податкові пільги та преференції (розширити базу оподаткування) та суттєво зменшити оподаткування фізичних осіб, в тому числі за рахунок перегляду спрощеної системи оподаткування. Податкова політика має бути простою та справедливою по відношенню до всіх платників податків.

Мені достеменно не відомо, яку комплексну реформу запропонують вже навесні наступного року. Разом з цим, я переконана, до наших напрацювань ще повернуться. Щонайменше в частині обов’язкових кроків, передбачених Асоціацією з ЄС. Мова йде про перегляд податкових пільг, імплементацію Директиви ЄС з ПДВ. Буду рада, якщо наші ідеї знайдуть підтримку в новому уряді та парламенті.

– Чому малий бізнес, ФОПи, так агресивно сприйняли ідею щодо РРО і кешбеку, хоча, здавалося б, законодавчо їм полегшать життя?

– Агресивно? Насправді, абсолютно ні. Сьогодні ми бачимо певну групу лобістів за збереження існуючого статусу-кво, вони не мають нічого спільного з підприємництвом. Справжнім підприємцям нічого боятися, жодних додаткових витрат на програмне забезпечення та жодних змін спрощеної системи оподаткування.

І головне – попереду цілий рік на підготовку. Для порівняння, у великих магазинах касиром стає людина після проходження 8-ми годинного навчання. Тож, часу достатньо, нема чого панікувати.

– Як ви вважаєте, чи можуть ініціативи уряду щодо податкової реформи призвести до чогось на кшталт Податкового майдану? Якими шляхами готовий захищати свої інтереси український бізнес?

– Для податкового майдану немає реальних підстав, а в штучні майдани я не вірю. Насправді бізнес очікує на справжні реформи в частині адміністрування податків, обурення може викликати лише тиск на бізнес з боку контролюючих органів та повернення до усталених податкових практик у вигляді ручного керування за надходженнями в бюджет. Сподіваюся, новий очільник ДПС України цього не допустить.

– Які тенденції оподаткування ви бачите для України у майбутньому? Чи збігаються вони з баченням податкової політики в країні, яка проводиться нинішнім урядом?

– Україна не може стояти осторонь світових змін. Навіть якщо ми не сприймаємо нові вимоги до прозорості, їх нам диктує весь цивілізований світ. Треба визнати, що Україна не є лідером думок (opinion leader), тому виконуватиме всі настанови світових організацій. В іншому випадку, ми будемо не цікаві для інвесторів, ані зовнішніх, ані внутрішніх.

– Українські бізнесмени скаржаться, що у плані отримання кредитів їм неймовірно складно конкурувати з іноземними інвесторами, оскільки відсотки за кредитами для перших і других кардинально різняться. У чому причина такої ситуації?

– По-перше, не варто порівнювати умови кредитування розвинутих країн із країнами, що розвиваються. Порівнювати можна яблука з яблуками. Давайте порівнювати Україну з Грузією, приміром, а не з Німеччиною чи Швейцарією.

По-друге, сподіваюся, ніхто не буде сперечатися з тим фактом, що жоден банк у світі не роздає гроші просто так. Будь-якому банку потрібні чіткі гарантії повернення коштів, висока кредитоспроможність (правова і фінансова характеристика позичальника) і позитивна кредитна історія. Крім того, банк зажадає отримати: прозору правову структуру бізнесу, інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, правдиву та достовірну фінансову звітність як мінімум за останні три роки, позитивну банківську історію і, звичайно ж, надійну і якісну заставу. Скільки українських компаній відповідатимуть цим критеріям? Очевидно, не багато.

Відповідно, чим прозоріше компанія, чим вище кредитоспроможність компанії і надійність застави, тим нижче ризик неповернення кредиту банку. І ось вам результат – низька кредитна ставка. Погодьтеся, це дорогого коштує.

Тому, якщо хочемо отримати доступ до дешевих кредитів, маємо змінювати підходи до ведення бізнесу, дбати про репутацію та капіталізацію бізнесу.

– Офшори – біч будь-якої економіки, не тільки української. На вашу думку, як можна ефективно боротися із виведенням коштів до офшорів з України? Наскільки сильно відтік фінансів до офшорів впливає на економіку країни?

– За нас в світі все давно придумали, Україні треба чітко і неухильно виконувати настанови BEPS та стандартів прозорості (EOIR, AEOI). Я переконана, що за дуже короткий час настане кінець епохи офшорів.

– «Цигаркова війна» між найбільшими тютюновими компаніями і урядом може призвести до того, що підприємства закриються, бюджет втратить найакуратніших та найбільших платників податків та десятки мільярдів гривень податкових надходжень. Чи є можливість не допустити такої ситуації?

– Перша помилка українських політиків – непослідовність. Кожна нова влада перекреслює домовленості бізнесу з попередньою владою та робить вигляд, що нічого не чула.

Друга помилка – невміння відверто говорити з бізнесом. Особливо, коли мова йде про ТОП-10 платників податків, на плечах яких тримається вся економіка країни. Як це правильно назвати? Недосвідченість чи недолугість?

На жаль, ніхто не думає на крок вперед, не прораховує реакцію бізнесу та наслідки для держави. А тому влада змушена завжди виправдовуватися. Це точно програшна стратегія.

(на момент публікації інтерв’ю стало відомо, що уряд та тютюнові компанії досягли домовленостей, відхід компаній з України було згорнуто, виробництво на тютюновому заводі у Прилуках пообіцяли відновити – ред..)

– Серед інших ініціатив, як то кажучи, у повітрі носиться ідея “податкової амністії” для бізнесу. Наскільки вона актуальна в умовах України і як її найкраще можна було б провести, не зачіпаючи інтересів певних груп бізнесу?

– Я переконана, через загальну недовіру суспільства як до судової системи, так і до податкових органів, повірити в найближчу перспективу податкової амністії вкрай складно.

Згідно з дослідженням, проведеним Міжнародним валютним фондом, програми податкової амністії навряд чи принесуть вигоди державі. Частіше такі витрати на проведення податкової амністії перевищують їх справжні вигоди. Згадайте, приміром, невдало проведений в Україні податковий компроміс. Він був настільки невдалим, що про нього навіть не згадують.

І головне, податкова амністія – це фактично надання стимулів у вигляді зниженої ставки для тих, хто завжди порушував закони. А яке заохочення запропонує держава тим, хто завжди дотримувався букви закону? Питання лишається риторичним.