Корпорації та багатії зібрали в своїх руках аж 36 трильйонів доларів неоподаткованих грошей. Час бити на сполох.

Витрати, пов’язані з пандемією COVID-19 та її масштабними економічними наслідками, важко оцінити, але суми будуть величезними. Лише перший американський пакет стимулів перевищив 2 трильйони доларів. Окрім того, втрачено багато життів, суттєво знижена економічна продуктивність та багатьох чекає особистий фінансовий крах. Можливо, знадобиться більше пакетів стимулів. В усьому світі загальні витрати будуть ще більшими.

Гірка правда полягає в тому, що витрат і наслідків пандемії, ймовірно, можна було б уникнути або суттєво зменшити, якби лідери виконували свою роботу. У 2013 році Світовий банк підрахував, що щорічні витрати лише 3,4 мільярда доларів дозволили б країнам, що розвиваються, створити надійну спроможність запобігати пандемії, зробивши глобальний спалах набагато менш імовірним. Однак ці відносно скромні витрати не були зроблені.

Також добре задокументовано, що багато лідерів, включаючи президента США Дональда Трампа, занадто повільно реагували на пандемію, збільшуючи її людські та фінансові наслідки. Ці невдачі посилили шкоду, якої зазнали інші країни світу. Як світові заплатити за цю біду, якщо економіки країн ледь виживають та різко скорочують податкові надходження?

Плата за пандемію

Гроші, необхідні для оплати пандемії, насправді під рукою, сховані в офшорних фінансових центрах (ОФЦ), більш відомих як податкові гавані. За оцінками, ОФЦ утримують до 36 трильйонів доларів готівки, золота та цінних паперів, не включаючи матеріальні активи, такі як нерухомість, предмети мистецтва та коштовності (для порівняння, федеральні податкові надходження США становлять трохи більше 3 трлн доларів на рік.) ОФЦ розташовані по всьому світу і включають Швейцарію, Гонконг, Кайманові острови, Британські Віргінські острови, Багами, Острів Мен, Люксембург, Ліхтенштейн, Ірландію, Сінгапур, Панаму, Тринідад і Тобаго, Сейшели та Вануату. А Індекс фінансової таємниці, опублікований Мережею податкового правосуддя, вважає США другою країною за кількістю співучасників після Кайманових островів, що допомагають особам приховувати свої активи.

Протягом десятиліть ці та інші ОФЦ дозволяли приватним особам та корпораціям накопичувати та укривати величезні статки від оподаткування. Цим вони посилили нерівність доходів, збільшили глобальну фінансову нестабільність і дозволили транснаціональним корпораціям та їх акціонерам приховати трильйони доларів, які вони мали сплатити за податки. Сьогоднішні та колишні політичні та бізнес-лідери завжди закривали очі на діяльність ОФЦ (і навіть використовували їх для приховування особистих активів). Розслідування “Панамських документів” виявило, що 140 політиків із понад 50 країн, а також знаменитості, торговці наркотиками, торговці зброєю та інші мали секретні рахунки в країні. А Панама – лише одна з десятків податкових гаваней у всьому світі.

Чому ОФЦ не ліквідують? Лі Шеппард, американський податковий експерт, запропонував одне яскраве пояснення: “Ми метушимося з ними, репетуємо, що ця діяльність є незаконною, але не закриваємо їх, бо «батьки міст» стоять там зі спущеними штанами. Податкові гавані не можуть існувати без згоди країн, транзакції яких вони приймають”. Пандемія виявила фінансові наслідки цього егоїзму. Податкові притулки обкрадають світ, позбавляючи країни ресурсів, необхідних для захисту та управління глобальними кризами.

Але пандемія COVID-19 дала керівникам шанс вчитися на своїх помилках і раз і назавжди закрити ОФЦ. Для цього буде потрібно поєднання політичної волі, юридичних дій, узгодженого глобального тиску та розголосу. Потрібно почати з усвідомлення того, що для керівників державного та приватного сектору більше неприйнятно використовувати та терпіти ОФЦ. Але потрібно буде ще щось. Керівники повинні перестати думати про власні короткострокові політичні цілі, що лише збільшує масштаби та вартість проблем, з якими стикаються майбутні покоління. Пандемія COVID-19 – лише один із прикладів, коли американцям та іншим людям у всьому світі потрібно буде повернути трильйони доларів, які вони позичили, щоб врегулювати її наслідки. Витрати, пов’язані зі зміною клімату, міграцією людей, виснаженням природних ресурсів та іншими майбутніми кризами можуть затьмарити усі, пов’язані з COVID-19.

Як нарешті ліквідувати податкові гавані

То як же ми їх ліквідуємо? Гроші, якими володіють ОФЦ, поділяються на дві великі категорії. Перша – це неоподатковані гроші, що знаходяться в руках заможних людей. Деякі з них є результатом злочинної діяльності. Сюди входить понад 70% фінансових статків, що перебувають у власності громадян Об’єднаних Арабських Еміратів, майже 50% російського багатства та в середньому 15% – у континентальній Європі. Причому цей показник, за оцінками, є набагато вищим для країн із загальновідомими елітами, що ухиляються від податків: Греція, Португалія та Бельгія. В США цей показник нижче 10%, але навіть це величезна сума, враховуючи, що американці коштують майже 100 трильйонів доларів. Друга категорія грошей, що зберігаються в ОФЦ, – це податкові заощадження транснаціональних корпорацій, які використовують центри для захисту доходів від оподаткування за допомогою податкового арбітражу та креативних механізмів бухгалтерського обліку. Фактично вони часто взагалі не платять податків або платять незначні податки з доходів, які вони отримують за кордоном. За підрахунками, така практика зменшує податкові надходження в країнах, де інакше вони сплачували б до 600 мільярдів доларів щороку. Сюди входять 200 мільярдів доларів, втрачених країнами, що розвиваються. Окрім цього, платники податків надають іноземну допомогу, значна частина якої також потрапляє на особисті рахунки в ОФЦ.

Повернення заборгованості багатіїв світу

Нещодавно деякі уряди зробили перший крок для виявлення офшорних рахунків та стягнення податків, заборгованих фізичними особами. Наприклад, Міністерство юстиції США та IRS проводять агресивну програму ідентифікації рахунків ОФЦ, що належать американцям. Банки, які стали притулками для неоподаткованих активів та доходів американців, були притягнуті до відповідальності та оштрафовані. Міністерство фінансів США та Податкове управління об’єдналися з численними країнами та юрисдикціями для покращення дотримання податків за допомогою Закону про податкову звітність по іноземних рахунках (FATCA), який вимагає обміну інформацією про американських вкладників в іноземних банках та утриманих податків за їхні операції. FATCA карає іноземні банки, що не надають імен своїх американських вкладників. Враховуючи центральне значення Сполучених Штатів у міжнародній банківській системі та долара в міжнародній торгівлі, більшість банків дотримувались вимог, що призвело до значних податкових стягнень. Наприклад, найбільший ізраїльський банк, Bank Hapoalim, та його швейцарська дочірня компанія нещодавно погодились заплатити штраф у розмірі понад 874 млн доларів за укриття активів американців на 7,6 млрд доларів.

Порівняно із 36 трильйонами доларів, накопиченими в ОФЦ, Сполучені Штати не зайшли занадто далеко. FATCA не надає повну взаємність юрисдикціям, які обмінюються інформацією про рахунки з владою США, позбавляючи іноземні держави можливості стягувати податки, якими вони володіють. FATCA також не вимагає від європейських ОФЦ розкривати інформацію про власників рахунків, що не належать до США, юрисдикціям, яким вони винні податки, бо, без сумніву, американські законодавці вважали, що США не зацікавлені в цьому. Але вони таки мають свій інтерес, враховуючи необхідність інших країн керувати кризами, які можуть вплинути на Сполучені Штати. Крім того, такі держави, як Делавер та Південна Дакота, дозволяючи заснування непрозорих трестів та реєстрацію компаній без розкриття особи їх бенефіціарних власників, дають змогу приватним особам приховувати свої активи від податкових органів та кредиторів. Це одна з кількох причин, через яку Мережа податкового правосуддя ставить США на друге місце серед країн, що допомагають особам приховувати свої активи.

Нещодавно Палата представників США представила законопроект про протидію відмиванню грошей та вдосконалення податкового контролю США. Крім того, уряд доклав інших зусиль щодо підвищення прозорості податкових гаваней, які принесли певні переваги. Наприклад, в 2014 році Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), керуючись FATCA, встановила Загальні стандарти звітності, які вимагають, щоб фінансові установи звітували практично про всі іноземні інвестиції, якими вони займаються. Ці стандарти є ширшими, ніж FATCA, і призвели до розкриття 47 мільйонів рахунків та покращення податкового дотримання.

Британія також нещодавно зробила кілька невеликих кроків для збільшення збору податків, вимагаючи розкрити джерело необґрунтованого збагачення. Невиконання може призвести до вилучення активів, хоча в процесі є час для виводу активів за межі країни. Але, незважаючи на цю політичну зміну, Великобританія знаходиться в центрі найбільшої глобальної системи податкових гаваней і є одним з найбільших стимуляторів до уникнення податків. Довгий час країна закривала очі на податкові гавані на підлеглих територіях, таких як Гернсі, Джерсі, Острів Мен та Кайманові острови, які вважаються найсекретнішими ОФЦ в Індексі фінансової таємниці 2020 року. Це правда, що парламент Великобританії нещодавно намагався зробити доступними для громадськості корпоративні реєстри цих податкових гаваней, але британський уряд має давню історію публікацій порожніх заяв та неефективних ініціатив щодо своїх територій. Чи будуть останні зусилля парламенту знаменувати собою переломний момент у терпимості Британії до власних ОФЦ, ще належить з’ясувати. Тим часом Європейський Союз включив Кайманові острови до чорного списку податкових гаваней.

Все це створює видимість прогресу. Але з огляду на давню невдачу ліквідації податкових гаваней, зважаючи на величезні суми, які вони утримують, важко бути оптимістом. Для повернення грошей на цих секретних рахунках знадобиться щось більше, і настав час бити на сполох. Що робити:

  • відмова всім ОФЦ, що не розкривають особи своїх вкладників, у можливості здійснювати кліринг деномінованих у доларах операцій в Нью-Йорку, що могло б мати наслідком відмову у доступі до міжнародної банківської системи
  • відмова ОФЦ, що не дотримуються закону, у можливості придбання боргових інструментів США та інших членів ОЕСР, що збільшить інвестиційний ризик їх вкладників;
  • прийняття законодавства, що робить незаконними всі податкові структури, наслідком яких є захист фізичних осіб від податкової відповідальності;
  • відмова у наданні іноземної допомоги країнам, що не дотримуються закону про ОФЦ;
  • притягнення бухгалтерів, адвокатів та банкірів до кримінальної відповідальності за сприяння ухиленню від сплати податків, у тому числі шляхом створення структур, єдиною метою яких є мінімізація або уникнення податків;
  • прийняття законодавчих актів про запобіжне вилучення та інші угоди для запобігання вкладникам переміщувати свої активи, якщо було виявлено їх рахунки в ОФЦ або їх податкові структури перебувають під контролем;
  • виплата винагород тим, хто ідентифікує власників іноземних рахунків та структури, що уникають сплати податків;
  • ведення переговорів про екстрадицію, щоб забезпечити більше кримінального переслідування за податкові махінації;
  • прийняття законів, що дозволяють конфіскувати активи, з яких податки ніколи не сплачувались – де конфісковані суми є кратними податкам, штрафам та відсоткам;
  • надання додаткових ресурсів для збільшення кількості податкових розслідувань та кримінального переслідування тих, хто використовує податкові гавані; та
  • вимагання тривалих, обов’язкових покарань у в’язниці для засуджених податкових шахраїв та осіб, які їх захищають.

Також слід застосовувати інші старомодні форми тиску. Одним із прикладів того, що можна було зробити, були дії французького президента Шарля де Голля в 1960-х роках, щоб зупинити французьких громадян не приховувати свої доходи та багатство в Монако. На той час Франція мала ставку податку понад 50%, тоді як в Монако не оподатковувалися доходи французьких громадян. Де Голль припинив цю практику, закривши одну дорогу до Монако, поки князівство не розкрило імена французьких громадян, які користуються його банками. Сьогодні еквівалентом було б заборонити країнам повітряні та морські подорожі до та з непрозорих ОФЦ, відмовляючи громадянам таких ОФЦ у в’їзді до своїх країн, та запроваджувати торгове ембарго.

Критична маса країн, готових здійснити всі або деякі з цих дій, може почати чинити величезний тиск на ОФЦ, які не розголошують особи своїх вкладників та дуже ускладнити життя тим, хто використовує податкові гавані.

Примушення транснаціональних компаній платити справедливу частку

Як ліквідувати чи мінімізувати механізми уникнення податків транснаціональних корпорацій є ще складнішим завданням, ніж повернення грошей, прихованих приватними особами. Причина полягає в тому, що, на відміну від практики окремих податкових шахрайських операцій, транснаціональні корпорації часто роблять все законно. Закон, який діє на сьогодні в багатьох країнах, дозволяє їм утримувати офшори в податкових гаванях без податків або лише з низькими податками. Результатом стали трильйони доларів економії для компаній. Мабуть, найбільш несправедливим аспектом цієї практики є те, що, збільшуючи прибуток за рахунок уникнення податків, транснаціональні корпорації збільшують вартість своїх запасів. Це означає, що платники податків субсидують через втрачені податки акціонерів цих компаній.

Одним правовим механізмом, який використовують багатонаціональні компанії для уникнення сплати податків, є перенесення заробітку з юрисдикції з високою ставкою податку на ту, що має нижчу ставку. Хоча це і є законним, це призводить до уникнення сплати податків на суму 600 мільярдів доларів на рік транснаціональними корпораціями. Вважається, що американські корпорації є найбільш агресивними користувачами цієї схеми, оскільки вони відповідають за понад половину всіх корпоративних прибутків, перекладених на ОФЦ. Дійсно, хоча ставка корпоративного податку в США становить 21%, 60 компаній із списку Fortune 500 у 2018 році взагалі не сплачували податку на прибуток у 79 мільярдів доларів, зокрема через те, що зберігали свої доходи в офшорах. Замість сплати податків з цього прибутку вони отримали знижку в 4,3 млрд доларів. Ефективна ставка податку для корпорацій США в 2019 році становила лише 11,3%. Не дивно, що стягнення корпоративного податку зменшилось на 31 % між 2017 і 2018 роками. Ці величезні субсидії платникам податків для корпорацій та їх акціонерів є не тільки несправедливими, але й недалекоглядними. Ухилення від сплати податків нищить країни, від ринків яких залежать транснаціональні компанії та фінансове здоров’я.

Фінансове шахрайство, в яке грають транснаціональні компанії, надзвичайно руйнівне. Наприклад, зарубіжні операції Apple проходять в Ірландії, що дозволяє компанії уникати податків на сотні мільярдів доларів. Значна частина цих заощаджень в іншому випадку була б виплачена країнам, що розвиваються, яким вкрай потрібні ресурси для вирішення нагальних проблем. Чому Ірландія таким чином допомагає Apple та іншим транснаціональним корпораціям? За нові робочі місця. У Apple працює 137 000 співробітників, з яких біля 6000 працюють в Ірландії.

Несправедливість цих субсидій платників податків відображає глибоку зміну ролі корпорацій у суспільстві. Практика транснаціональних компаній, що використовують ОФЦ для мінімізації своїх податків, є відносно недавньою подією. Був час не так давно, коли керівники великих корпорацій визнавали, що відносини між їхніми компаніями та громадами, з яких вони залучали своїх співробітників, були симбіотичними. Як результат, вони мали набагато менший шанс мінімізувати свої податки.

На щастя, несправедливість цієї ситуації не залишилася непоміченою. У 2016 році Європейська комісія постановила, що Ірландія надала незаконну податкову пільгу Apple, і зобов’язала компанію виплатити Ірландії 13 мільярдів євро (14,8 мільярда доларів). Чи засмутився Apple, і чи вжив заходів, щоб виправити помилку? Ні – компанія оскаржила податкову оцінку. На диво, Ірландія також подала апеляцію, незважаючи на те, що постановою збільшила б свої податкові надходження. 15 липня апеляцію задовольнили та суд Європейського Союзу відмінив штрафи, що стало серйозною перешкодою для зусиль ЄС щодо протидії схемам уникнення податків. Apple також перенесла деякі операції в Джерсі, як додаткову юрисдикцію для схеми уникнення податків. Під час адміністрації Обами Міністерство фінансів США також висловило занепокоєння уникненням податків американськими транснаціональними корпораціями, такими як Apple. Але вирішило не підписувати ініціативи ОЕСР, що забороняють подібні схеми уникнення податків, аргументуючи це тим, що це поставило б американські корпорації у невигідний конкурентний стан і призвело б до зниження податкових надходжень у США.

Позиція казначейства США – не кінець історії уникнення податків транснаціональними корпораціями. Податкові гавані розоряють занадто багато країн, де транснаціональні компанії заробляють свої гроші. Будь-якій країні, яка зазнає втрат податкових надходжень, буде важко зупинити цю егоїстичну та руйнівну практику, оскільки це призведе до ризику переїзду компаній, а це призведе до втрати робочих місць та будь-яких податків, які компанії сплачують за місцем реєстрації. Але якби значна група країн, таких як члени ОЕСР чи ЄС, діяли разом, вони могли б припинити або обмежити практику транснаціональних компаній, що використовують гроші платників податків для субсидування своїх акціонерів. Угоди про стандартизацію ставок корпоративного податку серед них є одним із підходів.

Навіть без повної участі всіх країн, такі колективні зусилля обмежуватимуть можливості транснаціональних компаній та допоможуть викрити їх зусилля з уникнення податків. Одна справа для Apple – зареєструватись і працювати в Ірландії. Але навряд чи компанія переїхала б Вануату або Маршаллових островів, якби Ірландія почала обкладати її податком за тією самою ставкою, що й інші країни-члени ОЕСР або ЄС. Не дозволили б проблеми з найманням людей, наприклад. А розголос, що виник би в результаті, сильно б  зашкодив бренду Apple. У певний момент транснаціональні компанії можуть відчувати тиск, щоб переосмислити свою громадянську відповідальність перед платниками податків та громадами, в яких вони працюють, а не лише перед тими, хто володіє їхніми акціями.

Пандемія чітко показала, що світ повинен змінити формулу, за якою ми живемо. Ми повинні діяти, щоб зменшити потенційні фінансові наслідки та наслідки для здоров’я, перш ніж вони з’являться, і вжити заходів, щоб мати фінанси для їх здолання після чергової глобальної кризи. Ми можемо почати з закриття податкових гаваней, які загрожують майбутньому багатьох на користь небагатьох. І ми можемо розраховувати, що наші лідери будуть більш зосереджені на майбутньому. Дехто може думати, що майбутнє – це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити. Але друга річ, яку дала зрозуміти пандемія, – рано чи пізно майбутнє наближається. Зараз саме такий час. Наші лідери повинні діяти відповідним чином і знайти спосіб заплатити ціну, яку від нас вимагає безпечне та процвітаюче майбутнє.

Автор: Девід Л. Карден – адвокат, працював послом США в Асоціації країн Південно-Східної Азії під час адміністрації колишнього президента Барака Обами.

Джерело. Даний матеріал є авторським перекладом редакції сайту AP-center.