Банківська таємниця – це загроза чи можливість для України?

Олена Макеєва для “Новое время”


“Банківська таємниця в Європі скінчилася, – сказав єврокомісар з економічних та фінансових питань П’єр Московісі на початку 2018 року. – Якщо хтось має в Швейцарії рахунок, то завдяки обміну інформації ми відразу будемо про це знати”. Як відомо, це сталося завдяки підписанню конвенції між ЄС та Швейцарією, Ліхтенштейном, Сан-Марино, Андоррою та Монако.

Скоріш за все комісар ЄС мав на увазі розвинуті країни Європи, коли говорив, що банківської таємниці в Європі більше не існує. Адже в Україні банківська таємниця живе своїм життям і має чимало прихильників. Не лише серед олігархів та можновладців, а й серед українського бізнесу та громадянського сектору.

“Банківська таємниця – це загроза чи можливість для України?” – запитала я нещодавно шановних спікерів Київської школи економіки. “Напевно, можливість. Україна може стати таким собі офшором”, – пошуткувала модераторка дискусії Юлія Клименко. Пропоную нам разом розібратися.

Як відомо, в грудні 2017 року Європейський Союз схвалив список країн, які не співпрацюють по податкових цілях. До так званого чорного списку потрапили 17 країн, які не співпрацювали у боротьбі з податковими шахрайствами. Вже в січні 2018 року вісім країн були вилучені з цього списку, висловивши на високому політичному рівні готовність взяти на себе зобов’язання змінити податкову політику. Окрім того, понад 40 країн потрапили до так званого «сірого списку», включаючи Туреччину, Швейцарію, Ліхтенштейн, Сербію та Чорногорію та інші. Ці країни та території обіцяють викоренити офшорні практики в своєму законодавстві та забезпечити податкову прозорість. Тоді П’єр Московісі запропонував ввести санкції проти дев’яти країн чорного списку та вимагати прозорості у зобов’язаннях, взятих країнами сірого списку.

А де Україна? – спитаєте ви. Справа в тому, що на той час оцінка стану справ в Україні не проводилася, просто час не дійшов. Тому нас немає ані в чорному, ані в сірому списках. Проте ми очікуємо на розширену перевірку вже в останньому кварталі 2018 року.

У 2013 році Україна приєдналася до Глобального форуму з транспарентності та обміну інформацією для податкових цілей в рамках ОЕСР та зобов’язалася дотримуватися міжнародних стандартів прозорості. На сьогодні існує високий ризик потрапляння України в чорний список ЄС через невиконання взятих на себе зобов’язань.

Прозорість та обмін інформацією – один із критеріїв оцінки майбутньої перевірки. Кожна країна перевіряється на предмет імплементації міжнародних стандартів прозорості – обміну інформацією за запитом та автоматичний обмін інформацією.

В 2016 році був проведений перший раунд перевірки щодо стану імплементації стандартів прозорості в Україні. Тоді експерти дійшли висновку, що у цілому в Україні існує нормативно-правова система, яка забезпечує наявність, доступ та обмін усією відповідною податковою інформацією згідно з міжнародним стандартом та надали свої рекомендації, оскільки певні аспекти правової реалізації потребують вдосконалення.

За міжнародними стандартами прозорості, компетентні податкові органи повинні мати право отримувати та надавати інформацію, яка є предметом запиту згідно з Угодою про обмін інформацією.

В результаті перевірки експерти дійшли висновку, що даний елемент є в Україні, але певні аспекти його правової реалізації викликають сумніви. Так, для отримання банківської інформації, яку податковий орган ще не має у своєму розпорядженні або не може отримати за письмовою вимогою, податковий орган має звернутися до суду. Проте, суди ставляться із занепокоєнням щодо вимоги ідентифікації особи, щодо якої вимагається надати інформацію про її банківський рахунок. А тому існує ризик, що така інформація не буде розкрита. Тому Україні було рекомендовано уточнити свій закон, щоб чітко забезпечити доступ податковим органам до банківської інформації відповідно до стандарту, у всіх випадках. Минуло два роки, а віз і нині там.

До речі, в 2015 році був напрацьований законопроект про скасування банківської таємниці. Тоді всередині Мінфіну йому бракувало підтримки. Мовляв, нереформована Державна фіскальна служба не впорається з таким завданням.

І головне – чим ризикуємо? Потрапити до чорного списку ЄС означатиме для України неможливість залучення зовнішніх інвестицій, будь-якого інвестування з боку ЄС. Безумовно, це негативно впливатиме на імідж країни, спонукатиме існуючих інвесторів зменшувати або навіть заморожувати інвестиції в країну. Все це сильно вдарить як по економіці країни, так і по гаманцю кожного українця.

Тож, банківська таємниця – це загроза чи можливість для України? Як на мене, правильна відповідь лише одна. Наявність банківської таємниці – це точно загроза. Ми маємо уникнути включення України до чорного списку ЄС, відмовившись від банківської таємниці. Карфаген має бути зруйнований.