Останнім часом у професійних дискусіях знову лунають пропозиції заміни ПДВ податком з обороту та відміни першої події для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ

І це вже є традицією – щойно вибори оголошуються в країні, одразу відчувається дефіцит ідей та стрімке бажання провести податкову реформу. Отже, тема актуальна, хоча і не нова, тим не менш варто розібратися в деталях.

Юридичною мовою аргументи щодо неможливості відмовитися від ПДВ звучать коротко:

1. Статтею 114 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС передбачена адаптація чинного законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

2. Україна зобов’язується поступово наблизити своє законодавство з ПДВ до законодавства ЄС – Директиви Ради ЄС “Про спільну систему ПДВ” протягом п’яти років з дати набрання чинності Угоди, тобто до 2022 року.

На моє переконання, економічні аргументи виглядають більш цікавішими.

За даними звіту ОЕСР “Податки на споживання. Тенденції 2018 року”:

1. Поширення ПДВ було одним з найважливіших подій у сфері оподаткування за останні півстоліття. В кінці 1960-х років застосування ПДВ було обмежено менш ніж 10 країнами, а сьогодні – є важливим джерелом доходів у 168 країнах світу. В даний час ПДВ функціонує в 35 з 36 країн ОЕСР, Сполучені Штати є єдиною країною ОЕСР, яка не прийняла ПДВ.

2. Стандартна ставка ПДВ в країнах ОЕСР досягла рекордного рівня у 2015 році – в середньому 19,3% і з тих пір залишається стабільним показником. Десять країн ОЕСР мають стандартну ставку ПДВ вище 22%, проти лише чотирьох у 2008 році. Середня ставка ПДВ в країнах, які є членами Європейського Союзу, складає 21,8%.

3. Доходи від ПДВ зберігаються на високому рівні в країнах ОЕСР – на рівні 6,8% ВВП і становлять у середньому 20,2% загальних податкових надходжень (окрім США, які не мають системи ПДВ).

4. За даними звіту ОЕСР “Статистика доходів: 1965-2017”, ПДВ є третім бюджетоутворюючим податком після ЕСВ (27,2% загальних податкових надходжень) та ПДФО (23,8%, відповідно).

Як бачимо, історія та статистика говорять про важливість та ефективність ПДВ в структурі державних доходів. В свою чергу, світові тренди в царині оподаткування підтверджують динаміку зростання непрямих податків, де ПДВ відіграє ключову роль.

Як альтернативу деякі експерти пропонують ввести податок з обороту або з продажів (retail sales tax) – це теж податок на загальне споживання, проте стягується він лише один раз на товари в останньому пункті продажу кінцевому користувачеві. Тобто лише кінцеві споживачі сплачують цей податок, посередницькі компанії звільняються від сплати в разі, якщо вони не є кінцевими користувачами продукції. Підтвердженням цього має бути “сертифікат на перепродаж”.

Теоретично, кінцеві результати ПДВ і податку з обороту повинні бути однаковими: обидва вони в кінцевому підсумку спрямовані на оподаткування кінцевого споживання. Однак, на практиці кінцевий результат дещо інший, враховуючи принципову різницю у способі стягнення податку.

Як йдеться в звіті ОЕСР “Податки на споживання. Тенденції 2018 року”:

Податок з обороту має суттєві недоліки:  чим вище ставка, тим більший тиск на найслабішу ланку ланцюга – роздрібну торгівлю, особливо для численних дрібних роздрібних торговців; весь дохід піддається ризику, якщо роздрібний продавець не в змозі перерахувати податок; існують неминучі неприємні «винятки для кінцевого використання»; і дохід не забезпечений на найпростішому етапі, тобто на момент імпорту, і це може мати вирішальне значення для багатьох країн, що розвиваються”.

Інші питання оподаткування ПДВ (перша подія, об’єкти оподаткування) лежать в площині розуміння самої Директиви Ради ЄС.

Ще одне часто дискусійне питання – чому не можна відмовитися від першої події нарахування ПДВ?

  1. Основне правило Директиви – ПДВ нараховується тоді, коли товари чи послуги були поставлені: “Факт виникнення   податкового   зобов’язання має місце, а податкове зобов’язання  з ПДВ виникає тоді, коли відбувається поставка товарів або послуг”.
  2. Для операцій постачання товарів та послуг, які передбачають попередню повну або часткову оплату, передбачено спеціальне правило – ПДВ стягується при отриманні платежу. Сума, що підлягає оподаткуванню в такому випадку, є сума такої передплати.

“Якщо платіж має бути здійснений на рахунок до поставки товарів або послуг, то податкове зобов’язання з ПДВ виникає після надходження платежу на отриману суму”.

Отже, не хочете застосовувати правило першої події (поставка або оплата), відмовтеся від попередньої оплати та нараховуйте ПДВ по даті поставки товарів чи послуг. До речі, в країнах ЄС інвойс виставляється по факту постачання товарів чи послуг, а в нас – для здійснення передплати. Українському бізнесу вкрай не вистачає ліквідності та доступу до дешевих фінансових ресурсів.

Декілька слів про оподаткування роялті.

Згідно з Податковим кодексом України,  не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат роялті у грошовій формі. В той же час, згідно з Директивою Ради ЄС надання авторських прав, патентів, ліцензій знаків для товарів та послуг, і подібних прав – є  об’єктом ПДВ та такі операції оподатковуються за правилами оподаткування послуг. Це правило має бути змінено до 2022 року.

Будьте в курсі.