Король равликових ферм: чи це найзухваліша схема ухилення від податків в історії? — так називається стаття у британському виданні The Guardian, яка надихнула мене написати колонку про компанії-фенікси (phoenixing). По суті, це журналістське розслідування про одну з найбільш незвичайних схем податкової оптимізації у Великій Британії.
Головний герой розслідування Террі Болл почав реєструвати компанії, які формально розводили равликів у порожніх офісах, стверджуючи, що такі офіси є сільськогосподарськими підприємствами і тому за законодавством не повинні сплачувати місцевий податок на нерухомість. В результаті порожні офісні будівлі перетворювалися на «равликові ферми».
Це не просто історія про равликів. Це розслідування про те, як недосконалість податкового законодавства дозволяє компаніям-феніксам використовувати формально законні конструкції всупереч їхній економічній суті, що може призвести до суттєвих втрат бюджету.
Межа між оптимізацією та зловживанням правом — це не лише юридична категорія. Насамперед це питання цінностей. Закон може встановлювати правила, але саме люди визначають, чи використовувати їх відповідно до задуму законодавця, чи шукати можливості формально дотриматися букви закону, порушивши його дух. Саме тому дискусія про допустимі межі податкового планування ніколи не закінчується.
Але залишимо британських равликів британцям. Україна має власних «героїв» податкової історії — компанії-фенікси. Хоча не зовсім так, до досвіду Великої Британії у боротьбі з феніксами ми ще повернемося.
Компанії-фенікси — це бізнеси, які після накопичення податкових боргів, ризиків чи інших зобов’язань припиняють діяльність або переходять на номінальних власників, а натомість практично одразу з’являється нова юридична особа. Часто вона продовжує працювати з тими самими працівниками, активами, клієнтами та постачальниками, а інколи навіть під тим самим брендом. Змінюються лише назва юридичної особи та код ЄДРПОУ.
Чому вони виникають? Причини можуть бути різними: бажання уникнути сплати податків чи боргів, «обнулити» історію підприємства, позбутися наслідків податкових перевірок або просто почати бізнес «з чистого аркуша», залишивши всі проблеми попередній компанії.
Станом на 1 червня 2026 року загальна сума податкового боргу, за даними ДПС, становила 293,1 млрд грн, що майже вдвічі більше, ніж станом на 1 червня 2022 року. Безумовно, значна частина цього боргу сформувалася внаслідок повномасштабної війни та об’єктивних економічних труднощів бізнесу. Водночас було б помилкою пояснювати весь приріст лише війною. Україна десятиліттями стикається з іншим явищем — системним використанням компаній-феніксів. Для частини бізнесу зміна юридичної особи після накопичення податкових боргів або інших зобов’язань стала майже звичайною бізнес-практикою. Саме тому боротьба з компаніями-феніксами сьогодні є не лише питанням стягнення окремих боргів, а й питанням справедливості податкової системи та добросовісної конкуренції.
З появою компаній-феніксів виник ще один парадокс сучасного бізнесу: бренд перестав дорівнювати юридичній особі. Бренд — це репутація, а юридична особа — лише оболонка. Коли репутація безперешкодно переходить від однієї компанії до іншої, а борги залишаються в минулому, виникає закономірне питання: чи справді змінився бізнес, чи змінилася лише його юридична форма?
Дивіться самі: для споживача нічого не змінюється — він бачить ту саму вивіску, той самий сайт, той самий логотип, тих самих менеджерів і купує той самий продукт. Репутація бренду живе своїм життям і нерідко переживає не одну юридичну особу. Водночас податкові борги, судові спори та інші зобов’язання залишаються за компанією, яка фактично припинила існування.
Саме тому сьогодні дедалі менш важливим стає питання, як називається юридична особа. Набагато важливіше зрозуміти, хто насправді стоїть за цим бізнесом. Якщо змінюється лише код ЄДРПОУ, а все інше — люди, активи, клієнти, бізнес-процеси та бренд — залишається незмінним, чи можна говорити, що це новий бізнес?
Давайте розглянемо, які законодавчі рішення можна запропонувати, щоб попереджати виявлення компаній-феніксів і зростання податкового боргу.
Принцип «економічної спадкоємності бізнесу»
Якщо фактично продовжується той самий бізнес (ті самі власники, менеджмент, активи, персонал, клієнти, бренд, приміщення), податковий орган може ставити питання про відповідальність нового суб’єкта за борги попереднього. Такий підхід існує в різних формах у Великій Британії, США, Австралії та інших країнах. Очевидно, такий принцип має бути закладений у законодавчому полі.
Персональна відповідальність директорів
Якщо доведено, що директор навмисно використовував ліквідацію компанії або фіктивний продаж на користь номінальних власників для ухилення від сплати податків, відповідальність може переходити з юридичної особи на конкретних осіб. Саме цим шляхом останніми роками пішла Велика Британія, запровадивши механізм спільної та солідарної відповідальності директорів у випадках «phoenixism».
Водночас механізм персональної відповідальності директорів, який успішно працює у Великій Британії, навряд чи може стати універсальним рішенням для України. На практиці керівниками або власниками компаній-феніксів нерідко виступають номінальні особи, а корпоративні права можуть бути переоформлені на підставних осіб, загублені паспорти чи навіть із використанням шахрайських схем. У таких випадках формальний директор не є фактичним бенефіціаром бізнесу, а отже, покладення відповідальності лише на нього не вирішує проблему. Саме тому для України більш перспективним виглядає підхід, за якого аналізується безперервність самого бізнесу, а не лише формальний склад його учасників.
Ризик-орієнтований аналіз замість формальних критеріїв
В контексті пріоритетів сучасного податкового адміністрування стає не пошук окремих порушень, а виявлення моделей поведінки, характерних для компаній-феніксів. І тут на перший план виходить ризик-орієнтований підхід: податковий орган аналізує не лише окрему юридичну особу, а й зв’язки між компаніями, їх власниками, керівниками, активами, працівниками, контрагентами та фактичне продовження бізнесу.
Запровадження ризик-орієнтовного аналізу сьогодні вже не лише внутрішня ініціатива ДПС України. Такий підхід прямо передбачений Національною стратегією доходів до 2030 року та закріплений у Меморандумі про економічну та фінансову політику з МВФ.
Відповідно до Меморандуму, ДПС України вже запустила дворічний пілотний проєкт автоматизованої системи Compliance Risk Management (CRM), який триватиме до 31 липня 2026 року. До кінця серпня 2026 року мають бути підготовлені результати пілоту, до кінця 2026 року — подано уряду звіт із висновками та, за потреби, пропозиції щодо законодавчих змін. Наступний етап — до червня 2027 року внести зміни до Податкового кодексу, які усунуть законодавчі обмеження для повноцінного функціонування ризик-орієнтованої системи відбору платників до податкового контролю. Серед таких змін — перегляд чинних правил щодо критеріїв відбору до перевірок, попереднього планування перевірок та інших норм, які сьогодні обмежують ефективність ризик-орієнтованого підходу.
Фактично це означає зміну самої філософії податкового контролю. Якщо раніше податкова переважно відповідала на питання «кого перевіряти?», то тепер вона має навчитися відповідати на інше питання — «чому саме цей платник становить ризик для бюджету?»
Саме в цій новій моделі компанії-фенікси стають одним із ключових об’єктів аналізу. Адже їх майже неможливо виявити, якщо дивитися лише на назву юридичної особи чи код ЄДРПОУ. Натомість їх можна ідентифікувати, аналізуючи поведінку бізнесу: зв’язки між компаніями, спільних бенефіціарів, керівників, працівників, активи, клієнтську базу, використання бренду та інші економічні взаємозв’язки. Саме такий підхід і закладений у сучасну концепцію Compliance Risk Management, яку Україна впроваджує відповідно до своїх міжнародних зобов’язань.
На завершення
Компанії-фенікси — це не лише проблема податкового законодавства. Це індикатор того, наскільки суспільство готове жити за принципом відповідальності, а не лише за принципом законності.
Світ поступово відходить від моделі, за якої достатньо змінити юридичну особу, щоб почати історію заново. Майбутнє — за моделлю, де оцінюється не назва компанії, а економічна безперервність бізнесу, його поведінка та справжні бенефіціари.
Втім, жодна система Compliance Risk Management не замінить головного — культури доброчесного ведення бізнесу. Адже компанії-фенікси виникають не тому, що держава не встигає їх знайти. Вони виникають тоді, коли зміна юридичної особи сприймається як нормальна бізнес-практика, а не як виняток.
І, мабуть, головне питання полягає навіть не в тому, як державі знайти компанію-фенікса. Значно важливіше інше: як зробити так, щоб чесному бізнесу більше не доводилося конкурувати з тими, хто регулярно «народжується» заново, залишаючи свої борги в минулому.
Безсмертною має бути не можливість уникнути відповідальності, а репутація бізнесу.